«Критика та діагнози перешкоджають мирному вирішенню конфліктів.»
«Те, що роблять інші, може бути стимулом наших почуттів, але не їх причиною. Ми бачимо, що наші почуттяє результат того, як ми обрали сприймати те, що говорять і роблять інші, а також того, які потреби й очікування ми мали в конкретний момент.»
«Ненасильницьке спілкування показує нам, як бути дуже відвертим, не використовуючи критики, образ, принижень».
Маршал Розенберг
Найчастіше подружні суперечки виникають не тому, що люди хочуть домінувати у стосунках, а лише тому, що необ’єктивно оцінюють самих себе, свого партнера та ситуацію, в якій перебувають. А ще ситуація ускладнюється збоєм комунікації, адже часто слова, сказані адресатом, мають інше значення в отримувача! Варто визнати, що тема ця, хоч і по суті своїй емоційна та чуттєва, однак глибоко досліджується науковцями, і напрацювань є чимала кількість. Отже, що нам вдалося дізнатися про конфлікти в сім’ї?
Озвучу фразу, яка має облегшити ваші переживання стосовно суперечок: конфліктують усі сімейні пари! Конфлікт – не проблема. Потрібно знати правила ведення конфлікту, щоб впевнено без стресу взаємодіяти один з одним.
Всі ми шукаємо шляхів до ефективного спілкування – такого, щоб нас почули і зрозуміли. Маршал Розенберг описує два типи поведінки у розмові, які називає мовою жирафа і мовою шакала. Бути ЖИРАФОЮ означає говорити від щирого серця, розуміючи стан і потребу співрозмовника. Співчувати і розуміти, щоб спілкуватися ненасильницько. Отже, людина в позиції жирафи чесна, не критикує, відчуває потреби інших, утримується від оцінювання. Мова ШАКАЛА, яка загострює конфлікт, містить в собі звинувачення та претензії, вказівку на недоліки співрозмовника, критику, навішує ярлики, чим блокує в інших співчуття.
Викладачка кафедри психології Алмаші С. І. у своєму “Дослідженні психологічних характеристик конфліктів подружжя” наводить результати анкетування і зазначає: “Низькі показники за шкалою «Спілкування» свідчать про те, що в реальних умовах життєдіяльності воно не відіграє для них важливої ролі, а відсутність подібної налагодженої системи міжособистісного спілкування у сім'ї призводить, як правило, до сімейних конфліктів”.
Тож відсутність спілкування у парі та невміння комунікувати правильно – причина сімейних негараздів. Неточність слів перешкоджає розумінню і спілкуванню. Тому дуже важливо деталізовувати або конкретизовувати свої прохання.
Замість «Я хочу, щоб ти підтримував порядок у домі»,
Кажемо: «Я хочу, щоб ти виносив сміття та пилососив».
В першу чергу самим потрібно чітко розуміти, що ми хочемо від інших і чи є виконання наших бажань реальним та раціональним. І, що дуже важливо, могти чітко сформулювати своє прохання. Проте, варто зауважити одну умову: якщо ви звикли ображатися на будь що і просто так, егоцентрично доводити свою правоту, цей підхід вам не допоможе.
Зазвичай, ми мовчимо про те, що добре (класно, супер), але достатньо того, щоб сталося щось не так, і ми не опускаємо можливості пообурюватися. Це особливість людської психіки – концентруватися на негативі. Та якщо її відслідковувати, можна перевиховати себе і розвинути здатність зосереджуватись на позитиві. Висловлюючись, ми часто не розуміємо, що своїми фразами ранимо близьких – навішуємо ярлики, ставимо діагнози, чим занижуємо їхню самооцінку та значимість, знецінюємо важливість того, що робить людина. Ці висловлювання нагромаджуються і псують психічне здоров’я тим, хто не стійкий до впливу оточуючих.
М. Б. Розенберг у своїй книзі “Ненасильницьке спілкування” виділяє кілька складників ефективної розмови. Перша з них – відокремлення спостереження від оцінювання. Іншими словами, фраза повинна будуватися на факті, на тому, що сталося, а не оцінюванні людини. Зрештою, ніхто не має права судити інших. Ми можемо осудити подію, вчинок, але не людину.
Не правильно: «Ти завжди розкидаєш свої речі по всій квартирі».
Правильно, бо конкретно: «Сьогодні ти залишив свої шкарпетки біля ліжка».
Друга – вміння говорити про свої потреби: відпочинок, свобода вибору мрій, цінностей, цілей, любов та багато іншого. Всі вони перелічені у книзі «Ненасильницьке спілкування».
“Коли наші потреби не задоволені, ми звикли думати про те, що не так з іншими людьми”.
“Почуття викликає не поведінка іншої людини, а наша потреба”.
Третє – це почуття з приводу того, що ми спостерігаємо. Ми думаємо, що у певні емоційні стани нас вводять інші люди, коли своєю поведінкою викликають у нас гнів, роздратування, розчарування і таке інше. Насправді причиною цього є власні незадоволені потреби. Гнів виникає тоді, коли ми осуджуємо інших, і є результатом життєвідчужувального мислення.
Усвідомлене прохання з висловленням почуттів – четверта складова, яка збагачує життя. Потрібно лиш чітко розуміти для себе, що ми хочемо, а тоді просити інших допомогти чи піти нам на зустріч.
Розенберг М. Ненасильницьке спілкування: мова життя / М. Розенберг ; [пер. з англ. О. І. Олійник]. – Харків : Ранок, 2020. – 256 с.
А як вирішуєте сімейні конфлікти ви? Ким себе відчуваєте – ШАКАЛОМ чи ЖИРАФОЮ?