Чи дійсно менше – насправді більше?

Основне твердження мінімалізму звучить приблизно так: «Речі не тільки не роблять нас щасливими – а й відволікають від того, що робить». Кількість необхідного майна для комфортного життя індивідуальна для кожного, однак варто пам’ятати, що речі мають служити вам, а не навпаки. Коли вони обтяжують вас, потребуючи забагато часу, сил і фінансів на обслуговування, ремонт, прибирання, впорядкування тощо, значить частини потрібно позбутися. Це визволить вас від обов’язків щодо цих речей. 

Невпинний ритм сучасного життя, що вимагає максимум сил, емоцій та часу, напружений робочий графік, домашні клопоти, довжелезний  «to do» список і плани, плани, плани… Здавалося б, усе «треба» тримаєш під контролем, але відчуття, що щось відволікає від важливого, не зникає. Сім’я, друзі і ніби саме «живе» життя стає другорядним.

Знайома ситуація? Менше стресу та менше відволікання, більше свободи, часу, сил і фінансів – заповітна мрія. У її втіленні може допомогти мінімалізм. І так, вам не привиділося. Мінімалізм – це не лише про меншу кількість речей й позбавлення від усього чи майже всього майна, як може здатися на перший погляд, це не самообмеження заради самообмеження. Мінімалізм – це про усвідомлене життя та відчуття задоволення від нього, спрощення буденності й відведення часу для цінного. Джошуа Беккер у своїй книзі «Коли менше – насправді більше» цим терміном називає «свідоме вивищення того, що для нас важливе, та відмову від усього, що цьому перешкоджає».

Життя без надлишку майна звільняє час, який ви можете прожити з користю: на дозвілля із сім’єю, подорожі, духовний розвиток, реалізацію мрій (досить відкладати на потім курси з макіяжу, заняття з йоги чи гри на скрипці). У книзі «Коли менше – насправді більше» автор пише:  «Ще одна вигода, яку я виніс з мінімалізму – поліпшення відносин з оточенням. Я у захваті від того, що нарешті маю більше часу на сім’ю і друзів, бо менше речей відволікають мене від цього». Чи не хотіли б і ви сказати колись таке ж?

На заваді впровадження мінімалізму може стати необдумане та надмірне споживацтво, тому корисно звертати увагу на фактори, які спонукають купувати та накопичувати більше. Доволі очевидним є вплив однолітків, суспільства, культури, а також прагнення здобути прихильність людей й активне використання компаніями маркетингових хитрощів (дисконтні картки торгівельних мереж, створення штучного дефіциту, постійні знижки, ціна для порівняння, хитрощі дизайну тощо). Серед інших факторів – потреба бути впевненим у собі та потреба почуватися безпечно. Пам’ятайте, що «речі неспроможні дати нам тривалу безпеку. У житті кожного забагато непередбачуваних обставин, а речі не здатні по-справжньому нас захистити – саме тому ми завжди прагнемо більшого, ніколи не досягаючи абсолютного відчуття безпеки», а «джерелом відчуття безпеки можуть бути як речі, так і підтримка людей».

Вирішили спробувати мінімалістичний спосіб життя? Розпочніть із розхаращення місць, де ви проводите найбільше часу. Не варто одразу братися за вирішення долі речей із сентиментальною цінністю, спадку, сімейних реліквій. При наведені ладу старайтеся розділити речі на три купи: ті, які ви залишите, яким треба знайти нове місце в будинку, яких треба позбутися. Не зберігайте надлишків і дублікатів (наприклад, сім’ї із 4-х осіб достатньо мати 8 рушників, а не 28).

Складніший рівень – книги, ґаджети, речі із сентиментальною цінністю. Для початку усвідомте, що книжки не характеризують вашої особистості та виокреміть улюблені видання, які точно залишите. Також можете встановити обмеження розміру своєї бібліотеки та перейти на електронні версії замість паперових.

До ґаджетів слід ставитися із таким підходом: «Технології мають полегшувати наше життя, допомагаючи нам швидше й  ефективніше вирішувати проблеми як удома, так і на роботі. Але технології, що не вирішують жодної проблеми – самі стають проблемою».

При розхаращенні сентиментальних речей залишайте лише найкраще. Якщо важко розпрощатися з більшістю, спочатку приберіть половину. Можете сфотографувати річ перед тим, як її позбутися. Подумайте, чи можна частині речей дати нове життя (наприклад, одяг для немовляти).

Мінімалісту-початківцю (та й не тільки) стане в нагоді мистецтво перекладання речей. Є речі, з якими розлучитися дуже важко? Приберіть їх куди подалі. Серйозно. Сховайте їх всіх у коробку, напишіть дату, покладіть на горище, в підвал, просто сховайте від очей, а через кілька місяців перегляньте вміст коробки. Тоді вирішити, що робити з цими речами, буде набагато простіше.

Експериментуйте: якщо ви не певні, чи зможете без чогось жити – спробуйте пожити без цієї речі якийсь час, а вже потім приймайте рішення, потрібна вона вам чи ні.

До речі, принципи мінімалізму ще можна застосовувати до розпорядку дня чи вашого цифрового простору, позбувшись непотребу і там, що теж спростить вам життя.

Мінімалізм можна впроваджувати індивідуально або ж усією сім’єю. Однак пам’ятайте, що це має бути добровільне рішення, – не варто нав’язувати такий спосіб життя іншим. Найкращий варіант поширити цю ідею у певному колі людей – власний приклад. Якщо завдяки мінімалізму ваше життя стало більш повним, насиченим і менш стресовим, інші це побачать і, можливо, захочуть спробувати також.

Завжди пам’ятайте, що маєте повну свободу створити власний стиль мінімалізму, який найкраще вам підходитиме. «Залиште собі все, що дає можливість жити повним життям так, як це розумієте саме ви» – радить Джошуа Беккер. Ваше майно може поміщатися у валізу, обмежуватися сотнею речей або тисячею, це не важливо. Головне – насолоджуйтеся життям, приділяючи час справді цінному для вас.

Джошуа Беккер «Коли менше – насправді більше»

Коли менше – насправді більше / Джошуа Беккер ; пер. з англ. Тетяна Євлоєва. – Київ : РІДНА МОВА, 2021. – 192 с. – (Серія «EKOBook»).